Мариністика твору Е. Хемінгуея "Старий і море""

Старий і море

Тема: Мариністика твору Е. Хемінгуея "Старий і море"
Рубрика: Зарубіжна література
Вид: курсова, навчальний матеріал
Мова: українська

Кількість сторінок: 25
Ціна: 100 грн.

Замовити повний варіант роботи

Витоки літературної мариністики можна шукати, починаючи ще з давньогрецької літератури, оскільки море завжди було складовою життя значної частини людства. У зв’язку з цим важливе місце в історії світової літератури займають твори на морську тематику.

Актуальність теми. В критичній літературі на даний час відсутнє чітке визначення поняття “мариністика”: її називають і жанром, і напрямком, і течією. Термін “марина” широко вживається в образотворчому мистецтві, предметом зображення є морська стихія, морські баталії, моряки та ін. В художній літературі поняття “мариністика” означає твори про море, моряків, морське життя. Особливістю мариністики є її прагнення до достовірності зображення.

Характерною особливістю творів є те, що зображення моря визначає наперед безперервні зміни, випадковості, драматизм опису подій. Слід зауважити, що вибір автором морської теми передбачає його власні глибокі знання моря і всього того, що пов’язане з ним, тобто письменник повинен бути професіоналом в даній сфері. Лише за таких умов можна досягти справжньої документальності зображуваного, передати свідомість і почуття моряка, ставлення до морської стихії тощо.

Зображення моря передбачає глибокий символізм твору, аналіз певної системи цінностей, яка необхідна людині, – саме такою є повість “Старий і море” Е. Хемінгуея. Вона змушує кожного читача, в тому числі, і сучасного, замислитися над вічними людськими цінностями, які актуальні у всі часи, і дозволяють людині ставати переможцем життєвих баталій, в той час, як спрямованість на матеріальне нищить людське єство. Наукова актуальність досліджуваної в роботі теми полягає в тому, що творчість видатного американського письменника Ернеста Хемінгуея в критичній літературі вивчається з точки зору філософського осмислення ним світу або ж як представника “втраченого покоління” в літературі, проте мало проаналізованим є Хемінгуей як письменник-мариніст. А тим часом автор якнайправдивіше показав морську стихію, моряків-рибалок і їхнє життя, а також світосприйняття та систему цінностей. Слід зауважити, що Хемінгуей добре знав умови життя і праці рибалок, закони рибальства. Він багато подорожував, перебував, зокрема, на Кубі, займався рибальством, створив організацію, яка згодом переросла в Міжнародну риболовну асоціацію, останні роки свого життя теж провів на Кубі, де й була на початку 1951 р. написана повість “Старий і море”.

Метою роботи є розкриття морської тематики у повісті Хемінгуея “Старий і море”.

“Старий і море” – один із найвідоміших творів Ернеста Хемінгуея, повість, після написання якої автор був удостоєний Нобелівської премії.

Текст повісті є невеликим за обсягом, має мінімальну кількість дійових осіб. Старий та досвідчений моряк Сантьяго вісімдесят чотири дні підряд безуспішно виходить в море і вже майже втратив надію привезти улов, вечорами він спілкується з Маноліном – сусідським хлопчиком, якому хоче передати своє ремесло. На вісімдесят п’ятий день Сантьяго щастить – на його вудочку клює величезна рибина. Декілька днів важкої виснажливої боротьби рибалки та його здобичі закінчуються дуже емоційно, навіть драматично.

Сюжет повісті досить простий, не переобтяжений діалогами, оскільки більшу частину часу Сантьяго мовчки, вперто і з великими зусиллями намагається виловити величезну рибу. Боротьба – ось ключовий момент твору. Камерність і відносна замкнутість простору ще сильніше акцентують увагу читача на складних і непередбачуваних взаємовідносинах між рибою та людиною, які ведуть боротьбу за право на життя.

Дослідники творчості Хемінгуея називають повість “Старий і море” повістю-притчею, визначаючи її як найскладнішу у філософському плані річ. Це – алегоричне розкриття світоглядної позиції автора, власний варіант відповіді письменника на найважливіше з питань філософії про сенс життя. Ще раніше у творчості Хемінгуея склався особливий художній принцип, який письменник назвав “принципом айсберга”: “Якщо письменник добре знає те, про що він пише, він може оминути багато з того, що знає, та, якщо він пише правдиво, читач відчує все проминуте так само сильно, як коли письменник сказав про це. Величність руху айсберга у тому, що він лише на одну восьму підноситься над поверхнею води”. Відштовхуючись від цієї метафори, можна сказати: “надводна” частина змісту повісті “Старий і море” надзвичайно мала, а глибина “підводної” – незрівнянно велика. Хемінгуей не хотів вдаватись у витлумачення символіки твору. Журналістам він не раз говорив, що неможливо написати гарну книгу, якщо наперед продумувати її символіку: “Я намагався показати справжнього старого, справжнього хлопчика, і справжнє море, і справжню рибину, і справжніх акул”.

За сюжетом, старого рибалку Сантьяго покинуло щастя, як покинула більшість людей, не здатних його розуміти. Він іде в море, де на наживу ловиться величезна риба, боротьба з якою триває майже дві доби, але зрештою спійману здобич нищать акули. Залишками здобичі старого милуються туристи, але й ті бачать у рибі лише якусь екзотичну річ.

Ніби нічого особливого й не відбувається – якщо бачити тільки зовнішній сюжет. Та безліч прихованих образів-символів ховається за цією ніби простенькою історією. Старий – це водночас і жива людина зі своїми почуттями, думками і досвідом, й символ певної системи цінностей. Хлопчик Манолін – не лише хлопець, що живе зі своїми батьками, що намагаються віддалити його від старого вчителя-друга, це – надія на майбутнє, моральна перемога Сантьяго і його цінностей над відчуженістю оточення. Батьки хлопчика уособлюють цей світ, у якому відчуженість і роз’єднаність людей є нормою, як і туристи, що дивляться на рибу. Старий рибалка протягом всього твору є носієм усього найбільш морального, втіленням духовності; у двобої з морською стихією він – фізично розбитий та втомлений – все ж переможець – частина природи.

Ще однією з головних авторських ідей є досягнення гармонії з природою. Цієї рівноваги неможливо досягти ані ставлячись до природи зверхньо, бачачи у ній джерело задоволення власних потреб, ані відсторонено милуючись нею здаля. Для цього треба зрозуміти її внутрішні закони і навчитися жити за ними. Гармонійність природи зовсім не виключає боротьби, більше того – вона невідривна від боротьби, але боротьби на рівних, коли підставами для перемоги стають не якісь технічні засоби, а особисті внутрішні сили: рішучість, мужність, воля до перемоги. Вона теж жорстока, як і людський світ, але щедра і справедлива – перемагає той, хто гідний перемогти. Її правила гри ніби протиставляються таким у людському суспільстві.

Мабуть, це й є головною ідеєю твору. Але однозначно стверджувати це важко – айсберг на те й айсберг, що його неможливо побачити увесь. Кожен може відшукати у повісті-притчі “Старий і море” щось своє.

Художня проблематика повісті полягає в показі внутрішньої сили людини, в його умінні не лише осягати красу і велич навколишнього світу, але й власного місця в ньому. Величезний океан – це символічний образ як матеріального, так і духовного життя людини. Величезна риба, з якою бореться рибалка також має символічний характер.

На відміну від багатьох класичних літературних творів в “Старому і морі” відсутнє моралізаторство автора, критика будь-чого і будь-кого. Хемінгуей вважає, що не має права засуджувати оточуючих. Головна мета письменника – показати, як влаштований наш світ, в якому рибалка народжується рибалкою, а рибина – рибиною. Вони не вороги один одному, вони – навіть друзі, але смисл життя рибалки полягає в убивстві риби, і по-іншому, на жаль, не можна.

Для повісті Хемінгуея “Старий і море” характерною є документальна точність зображуваного, проста мова автора, чіткість і лаконічність дозволяють виявити у творі ще одну ознаку мариністичної літератури.