Педагогічна занедбаність підлітків як соціально-психологічна проблема

Тема: Педагогічна занедбаність підлітків як соціально-психологічна проблема

Рубрика: Педагогіка, Соціологія, Психологія
Вид: дипломна, навчальний матеріал
Мова: українська

Кількість сторінок: 80
Ціна: 100 грн.

Замовити повний варіант роботи

Україна вже тривалий час знаходиться на шляху постійних трансформацій. ХХІ ст. ознаменувалося поглибленням соціальних протиріч в суспільстві, погіршенням економічних умов життя (погане матеріальне становище більшості населення, безробіття, криза моральних цінностей). В таких умовах поширюються та поглиблюються серед дітей та молоді такі асоціальні явища, як бездоглядність, безпритульність, токсикоманія, жебракування, алкогольна і наркотична залежність та інші.

Актуальність дослідження проблеми педагогічно занедбаних підлітків полягає у тому, що висвітлення аспектів даної теми є спробою відповісти на один із викликів українського суспільства, коли школа відчуває слабку підтримку з боку держави, а частина батьків займається виключно матеріальним достатком родини. З поняттям “педагогічна занедбаність” педагоги і батьки найчастіше зіштовхуються, коли діти стають підлітками, коли їх вчинки (і провини) є проявом їх характерних рис, входять у структуру поведінки, тобто розцінюються як звичні й устояні. Але підліток стає “важким” не за один день і навіть не за один місяць – це процес тривалий, що своїми коренями сягає періоду старшого дошкільного і молодшого шкільного віку.

Слід зауважити, що формування громадянського суспільства в Україні можливе лише тоді, коли будуть засвоєні фундаментальні гуманістичні цінності, коли батьки і школа (в широкому розумінні) усвідомлять власну відповідальність за майбутнє підростаючого покоління, і, відповідно, за майбутнє цілої держави.

Головними, в даному контексті, постають питання: як формується таке явище як “педагогічно занедбані діти” (загальновідомо, що навіть діти, які виховувались в заможних благополучних родинах і навчалися в престижних школах нерідко мають якості “важких” підлітків), як боротися з цим явищем, який комплекс заходів і яку роботу потрібно виконувати, щоб долати його, як формувати соціально-значущі якості в підлітка, і які якості є, власне, соціально-значущими.

Зазначені вище проблеми розглядались і розглядаються психологами, педагогами, соціологами, філософами. Але на сьогодні немає чіткого уявлення про те, які якості особистості вважати соціально-значущими, а які потрібно викорінювати, на яких вікових етапах їх можна сформувати, які педагогічні умови для цього потрібно створювати. Особливої актуальності дані питання набувають в умовах глобалізації суспільства.

Метою даного дослідження є всебічний аналіз усіх аспектів проблеми педагогічно занедбаних підлітків та розробка певних рекомендацій щодо покращення роботи з ними психологів та педагогів.

Не зважаючи на значну кількість психолого-педагогічних праць про педагогічно занедбаних підлітків, зміст даного поняття залишається дискусійним. Однак, можна стверджувати, що педагогічна занедбаність – це стійке відхилення від норми в поведінці, моральній свідомості, навчальній діяльності, що виявляється в нерозвиненості, неосвіченості і невихованості дитини, відставанні її розвитку від власних можливостей, обумовлені негативним впливом середовища і помилками у вихованні, частою зміною шкіл і викладачів, негативним впливом вулиці, бездоглядністю. Риси педагогічної занедбаності можуть виявлятися чітко, але можуть і ховатися за зовні благополучною поведінкою.

В результаті комбінації недоліків сімейного і шкільного виховання з негативним впливом стихійно-групового спілкування педагогічна занедбаність переходить у соціальну. Від дисциплінарних і моральних порушень підлітки переходять спочатку до дрібних правопорушень, а потім – і до кримінальних злочинів. Психологічно цей процес характеризується виникненням аморальної особистості внаслідок поєднання нездорових потреб, егоїстичних мотивів та накопичення негативного асоціального досвіду.

Можна припустити, що педагогічна занедбаність починає виявлятися ще в дошкільному віці, якщо виховно-освітній процес містить передумови для її формування. Результати ряду досліджень свідчать: джерелами провин і правопорушень неповнолітніх є відхилення в поведінці, ігровому й іншому видах діяльності, які спостерігаються вже в дошкільному віці. Джерела педагогічної занедбаності кореняться як у сімейному, так і в суспільному вихованні, тих соціальних протиріччях, оточуючому середовищі, в якому перебуває підліток.

Підлітковий вік, як відомо, сповнений прагненнями самоутвердитися, зрівнятися або хоча б здаватися такими, як дорослі, виокремитися серед однолітків, здобути очікувані позиції у групі, знайти цікаве заняття, самостійно діяти. Якщо ці потреби не задовольняються, вони атрофуються або спрямовуються в негативне русло. Педагогічно занедбані підлітки – учні, в яких під впливом несприятливих соціальних, психолого-педагогічних та інших умов сформувалося негативне ставлення до навчання, соціально цінних норм поведінки, які втратили почуття відповідальності за свої вчинки, зневірилися в собі. Такі підлітки важко піддаються вихованню, скоюють правопорушення. Здебільшого це відбувається з дітьми, які не відчувають розуміння, не мають емоційної підтримки, а іноді зазнають негативного впливу з боку батьків, що ігнорують духовний, моральний розвиток дітей тощо. Трапляється це і в зовні благополучних сім'ях, в яких частими є конфліктні ситуації між батьками і дітьми, домінують меркантильні інтереси, споживацькі настрої та ін. Проблеми виховання підлітків виникають і через прорахунки в навчально-виховній діяльності школи.

Існують різні класифікації педагогічно занедбаних підлітків. Вони ґрунтуються на причинах виникнення цієї категорії дітей та на поясненні даного поняття. Якщо брати за основу твердження, що педагогічно занедбані підлітки, важкі підлітки, соціально занедбані підлітки, підлітки з проблемами в розвитку є поняттями майже тотожними, або визначають різні стадії одного й того ж поняття, то можна виокремити класифікацію категорій педагогічної занедбаності у підлітків за чотирма типами: 1) важковиховувані діти, які байдуже ставляться до навчання, періодично порушують правила поведінки і дисципліну; 2) педагогічно занедбані діти, які негативно ставляться до навчання й суспільно корисної діяльності; 3) підлітки-правопорушники; 4) неповнолітні злочинці

З таким складним явищем як педагогічна занедбаність підлітків та його наслідками покликані боротися психологи, соціальні педагоги, вчителі в навчально-освітніх та навчально-виховних закладах, урядові структури, державні установи різного типу, органи внутрішніх справ. Вони на різному рівні повинні викорінювати причини асоціальності у підлітків, допомагати їм адаптуватися в суспільстві.

Головними напрямами соціальної роботи із занедбаними дітьми є: програми психолого-педагогічної діагностики та корекції, корекційно-розвивальне навчання, медико-соціальна реабілітацією, рухова корекція. Для дезадаптованих учнів підліткового віку на перший план виходять проблеми професійного самовизначення, психологічна корекція особистості та соціально-психологічна корекція міжособистісних відносин. Велике значення в реабілітації дезадаптованих дітей та підлітків має соціально-педагогічна підтримка та психологічна допомога сім'ї. Робота із педагогічно та соціально занедбаними дітьми підлітками проводиться в спеціально створених для цього установах: притулках для підлітків, реабілітаційних центрах, будинках-інтернатах для дітей з вадами, центрах дитячого та молодіжного дозвілля тощо.

Окремо слід зауважити, про надзвичайну важливість школи та сім’ї у подоланні проблем педагогічно занедбаних підлітків. Особливість їх як суспільних інституцій в тому, що вони здатні і стати причиною асоціальності підлітка. Сприятливий психологічний клімат в сім’ї, довіра членів родини, добрий приклад і почуття любові будуть формувати цілісну морально здорову особистість. А уважність педагогічного колективу до учнів, справедливість у ставленні, індивідуальний підхід, поєднання зусиль шкільного психолога з методами роботи класного керівника (перевиховання, виправлення) допомагатимуть викорінити явище педагогічної занедбаності.

Труднощі у вихованні підлітків можуть бути зумовлені нескладними розладами нервової системи, різними видами акцентуацій, тимчасовими незначними затримками психічного розвитку тощо. Серед них частими бувають відхилення в моральному розвитку особистості. Внаслідок правильно організованого, систематичного педагогічного впливу багато з підлітків змінюють життєві установки і спосіб життя. Корекційна робота з ними, як правило, охоплює особистісну сферу, поведінку та навчальну діяльність.

Важливого значення для розвитку шкіл, також будинків-інтернатів різного типу, реабілітаційних центрів набуває достойна матеріально-технічна база. Оскільки більшість цих закладів є державними, то урядова політика в цій сфера має надзвичайно важливе значення. Головною проблемою залишається недостатнє фінансування даних установ.

Рекомендаціями для подолання асоціальної поведінки важковиховуваних підлітків є: постійна взаємодія сім’ї, школи та держави в цьому процесі, створення і впровадження в життя програм корекції педагогічної занедбаності з власною метою, завданнями, стратегічними напрямками, тактикою реалізації, очікуваними кінцевими результатами, строками реалізації та виконавцями; публікація різноманітних досліджень, висновків вчителів, психологів, соціальних педагогів в цій сфері; використання в роботі спеціальних методик

Внаслідок тісної взаємодії всіх ланок навчально-виховної та реабілітаційної структури в педагогічно-занедбаних підлітків можна сформувати соціально-значущі якості.