Емоційно забарвлена лексика у поезіях шестидесятників (Ліна Костенко, Василь Симоненко, Василь Стус, Микола Вінграновський)

Тема: Емоційно забарвлена лексика у поезіях шестидесятників (Ліна Костенко, Василь Симоненко, Василь Стус, Микола Вінграновський)
Рубрика: Філологія
Вид: реферат
Мова: українська
Кількість сторінок: 15
Ціна: 50 грн.
Купити роботу

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. Семантико-дериваційні засоби створення експресії у творах поетів-шістдесятників
1.1. Слова із суфіксами суб’єктивної оцінки
1.2. Оказіональні неологізми

Зразок тексту

РОЗДІЛ І. Семантико-дериваційні засоби створення експресії

у творах поетів-шістдесятників

1.1. Слова із суфіксами суб’єктивної оцінки

У формуванні емоційно-експресивної лексики важливе значення мають різні морфеми, зокрема, суфікси. Постійно діючим джерелом поповнення мови іменниками, прикметниками із суфіксами суб’єктивної оцінки є розмовна мова. Продуктивним засобом створення емоційного колориту, яскравості, образності мови є суфікси на позначення позитивної чи негативної суб’єктивної оцінки. Особливу роль в даному випадку відіграють зменшено-пестливі (висловлення любові, ніжності, схвалення тощо) та негативно-оцінні суфікси (діапазон емоційних відтінків від згрубілості, зневажливості, несхвальної оцінки до яскраво вираженої іронії, презирства, ненависті). Звичайно, самі суфікси не виражають позитивного чи негативного значення. Лише сполучаючись із основами слів, суфікс по-новому освітлює зміст кожного слова [15; 64-65].

Спеціальні афікси в поезії Ліни Костенко є характерною рисою дериваційної системи української мови. Саме з їхньою допомогою вона експресивно передає найтонші відтінки почуттів, переживань і оцінок дійсності [21; 15]. Серед них: -очок-: “Двигтить місточок у дві дошки. /– Не бійтесь, куме, іще трошки” [12; 47]; - оньк-: “Ой ти ж роде мій, роде, родоньку! / Чом бур’ян по городоньку?” [12; 56]; -очк- : “Доберемся за три годиночки / за стонадцять верст до родиночки” [12; 56]: -есеньк-: “Чуєш, роде мій, ріднесенький, / хоч би вийшов хто хоч однесенький!” [12; 56]. Розглянуті суфікси є прийомом інтимізації, що його використовує поетеса для емоційного зближення з читачем. Т. Вавринюк відзначає важливу роль, яку відіграють у поезії Ліни Костенко так звані пестливі суфікси [3; 71]. Наприклад: “Вона росте, ще завтра буде вищенька./ Але печаль приходить завчасу. / Це ще не сльози – це квітуча вишенька, / що на світанку струшує росу” [12; 49]. Лексеми зі зменшено-пестливими суфіксами надають поетичним рядкам особливої теплоти,