Сучасні військові об’єднання держав: функції та перспективи розвитку

Тема: Сучасні військові об’єднання держав: функції та перспективи розвитку
Рубрика: Політологія
Вид: реферат, інформація станом на 2015
Мова: українська

Кількість сторінок: 14
Ціна: 50 грн.


Замовити повний варіант роботи

Про роботу: це невеличке за обсягом дослідження написане ще у 2015 році, проте воно не втрачає своєї актуальності і сьогодні. На його основі можуть бути написані ґрунтовніші розвідки, у яких висвітлюватиметься тематика НАТО, ОБСЄ та України як однієї з ключових точок колективної безпеки у світі. У цій роботі прослідковується теза про те, що створення безпечного світу неможливе в умовах нейтрального ставлення окремих держав чи блоків до існуючих конфліктів на планеті...

На сучасному етапі розвитку суспільства в умовах загострення міждержавних протиріч та численних локальних конфліктів, а також високого рівня терористичної небезпеки, особливої ваги набувають проблеми існування та функціонування міжнародних військових об’єднань. Головне питання, яке виникає в суспільстві, полягає у наступному: чи зможуть дані організації забезпечити безпеку у всьому світі, запобігти військовим конфліктам на планеті? А також: як повинні взаємодіяти між собою дані об’єднання і які перспективи їхнього розвитку?...

Актуальність теми полягає у тому, що, в наукових колах, у першу чергу звертається увага на шляхи забезпечення безпеки у Європі – діяльність НАТО, ОБСЄ, менше аналізуються проблеми існування міжнародних військових об’єднань в ісламському світі та тихоокеанському регіоні. А тим часом необхідною залишається взаємодія усіх військових формувань у світовому масштабі для того, щоб забезпечити мир на планеті. Тому актуальним буде проаналізувати головні військові об’єднання у світі та визначити головні аспекти їх діяльності та розвитку.

Слід зауважити, що військові союзи держав не лише передбачають об’єднання військових сил у випадку військових дій, але надають політичні гарантії безпеки та розвитку держав – учасників союзу, прагнуть до забезпечення миру і встановлюють систему рівноваги в світі. З огляду на це у класифікації сучасних військових об’єднань держав можна виділити: воєнно-політичні блоки (НАТО, АНЗЮС, Регіональна система оборони, Організація Договору про колективну безпеку, Шанхайська організація співробітництва, Північноєвропейський оборонний союз); міжнародні організації, котрі мають воєнну складову (Європейський союз, ОБСЄ, Організація Американських держав, Організація Африканської єдності, Асоціація держав Південно-Східної Азії, Рада співробітництва арабських держав Перської затоки, Союзна держава Росії та Білорусі); міждержавні договори про військові союзи (Англо-португальська угода, Міжамериканський договір про взаємодопомогу, Оборонна угода п’яти держав, Договори про зміцнення взаємодії в оборонній сфері та сфері стримування ядерного озброєння тощо); міждержавні воїнські формування (Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки, Франко-Німецька бригада, Литовсько-Польсько-Українська бригада та інші); односторонні гарантії захисту (Акт-Пареаж, меморандуми про гарантії безпеки державам, які приєдналися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї).

Ключовою в системі забезпечення безпеки євроатлантичного простору є Організація Північноатлантичного договору – НАТО. Це військово-політичний союз 18 країн, створений 4.05.1949 р. у складі США, Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Канади, Італії, Норвегії, Португалії, Данії, Ісландії, у 1952 р. до нього приєдналися Греція та Туреччина, у 1955 р. – ФРН, у 1981 р. – Іспанія. У 1966 р. із військової структури вийшла Франція, у 1983 р. – Іспанія, в у 1999 р. увійшли Чехія, Польща та Угорщина, у 2004 р. – Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словенія, Словаччина, Естонія, у 2009 р. – Албанія, Хорватія. Штаб-квартира НАТО знаходиться у Брюсселі.

В цілому можна стверджувати про доволі значну кількість сучасних військових об’єднань держав, які існують у світі, головними їхніми цілями є збереження миру в регіонах Європи, Північної та Південної Америки, Азії та Африки. Практично кожна міжнародна організація має військову складову, створені також союзи армій різних країн. В укладенні договорів про забезпечення безпеки певних країн часто присутні два центри – США та Росія. Окремо варто виділити ОБСЄ як головний інструмент європейської безпеки, НАТО та миротворчі батальйони ООН. З одного боку – НАТО – найсильніше військове об’єднання з могутньою армією, але все ж на даний час його не можна сприймати як безперечну гарантію безпеки. США дуже часто порушують укладені договори задля збереження добрих відносин з іншими “сильними державами”, а самі військово-політичні союзи розглядають перш за все як інструменти ведення власної міжнародної політики, а не як способи досягнення спільних цілей та утвердження “миру на Землі”.

Щодо міжнародної системи договорів про гарантію безпеки Великобританією, Росією, США у випадку відмови країни-учасниці від ядерної зброї, то вона фактично довела власну неспроможність. Яскравим прикладом є війна Росії як “гаранта безпеки” з Україною (держава, якій гарантувалася безпека) і відсутність захисту з боку інших держав. Односторонні гарантії захисту виявилися недійсними.

Отже, перед системою колективної безпеки у світі, зокрема, ключової його ланки – НАТО, постав цілий ряд вагомих викликів, від вирішення яких залежатиме існування військових об’єднань держав та недопущення військового конфлікту світового масштабу.