Проблема об’єктивності та суб’єктивності історичного процесу

Тема: Проблема об’єктивності та суб’єктивності історичного процесу

Рубрика: Філософія, Філософія історії
Вид: реферат для складання кандидатського іспиту з філософії, навчальний матеріал
Мова: українська

Кількість сторінок: 31
Ціна: 50 грн.

Замовити повний варіант роботи

Функціонування і розвиток будь-якого людського суспільства – це процес, в якому практично діють, з одного боку, суб'єктивний чинник (люди, спільноти), а з іншого боку – об'єктивні умови (географічні, засоби виробництва, інститути), які обмежують цілі, плани, діяльність людей і її результати часто стають протилежними до поставлених цілей.

Актуальність обраної теми полягає в тому, щоб визначити рівень впливу об’єктивних чинників життя на людську діяльність, і навпаки. В історичному процесі органічно поєднуються об'єктивне і суб'єктивне начала, які виступають двоякими умовами розвитку суспільства. Проблема їхньої єдності і взаємодії, діалектики об'єктивного і суб'єктивного в історії здавна цікавила вчених. Вона залишається актуальною і в наш час, оскільки має величезне практичне значення. На початку ХХІ ст. зростає віра у всеперетворювальну людську силу і на передній план виходить проблема взаємозв’язку людини і об’єктивних умов функціонування і розвитку суспільства.

Суб’єктивний і об’єктивний чинники переносять основне питання соціальної філософії з гносеологічної сфери в практичну. В цьому полягає наукова актуальність даної теми.

Дослідження з обраної проблематики дозволить активізувати зусилля сучасних науковців у вивченні питання про об’єктивне та суб’єктивне в історичному процесі, прискорить більш глибоке вивчення даного питання, а також дозволить окреслити коло питань, які потребують поглибленого аналізу і залучення нових джерел.

Метою роботи є вивчення і систематизація сучасної наукової інформації про роль об’єктивних і суб’єктивних чинників в історичному процесі, а також спроба, спираючись на методологічні можливості філософського аналізу, розкрити роль об’єктивних і суб’єктивних факторів в історії, показати діалектику їх взаємодії.

Історичний процес – це процес зміни явищ, станів в розвитку людства; його простежують, звертаючись до цивілізацій, змін усередині них, а також зміні одних цивілізацій іншими.

Людина і суспільство, їх життєдіяльність і розвиток, - найскладніші об’єкти пізнання, які ще доволі не повно вивчені наукою. Це ж стосується й історичного процесу, спрощене уявлення про який нерідко призводить до трагічних наслідків.

Складність історичного процесу полягає, насамперед, у тому, що він формується на різних рівнях людської діяльності. Історія – це сукупний наслідок дій окремих людей, різноманітних соціальних груп, різних країн і народів. На кожному із цих рівнів діють свої закони і реалізуються певні, часто протилежні інтереси. Коли люди будують свою діяльність, враховуючи лише закони певного рівня, а не всю їхню взаємозалежну сукупність, або коли вони прагнуть задовольнити лише власні інтереси, не узгоджуючи їх з інтересами інших людей, то в кінцевому підсумку наслідки їхньої діяльності виявляються неадекватними їхній меті. І хоча всі люди наділені свідомістю і діють цілеспрямовано, сукупний наслідок їхньої діяльності у зв'язку із розбіжністю мети та інтересів виявляється таким, якого ніхто з них не чекав. Як, наприклад, у даному разі можна послатися па рииково-економічну діяльність, у якім кожен конкурент відстоює власні інтереси і має власні наміри, але досягають успіху далеко не всі. На основі цього можна зробити висновок, що в історичному процесі переплітаються як свідома (цілеспрямована, запрограмована чи запланована) діяльність, так і стихійні процеси, які не можуть бути наперед усвідомленими або запрограмованими людьми.

Складність історичного процесу зумовлюється і тим, що він є поєднанням історичної необхідності і випадковості. Так, скажімо, історичні явища чи події (наприклад, перехід від рабовласницького ладу до феодалізму або Велика французька революція 1789—1793 років) є проявом необхідності, оскільки вони відповідають певним законам історичного розвитку. Але водночас те, що ці події раніше чи пізніше мали місце в різних країнах або відбувалися внаслідок діяльності тих чи тих осіб, може вважатися цілком випадковим, тому що, наприклад, рабовласництво зникло б навіть у тому разі, якби у Римі не відбулося повстання рабів під проводом Спартака, а Велика французька революція раніше чи пізніше і в тій чи іншій формі була б здійснена, навіть якби не існували якобинці.

Однак це не означає, що, окремі особи не відіграють помітної ролі у творенні історії.

Різноманітність поглядів на історичний процес і суспільний розвиток пояснюється, з нашої точки зору, їхньою надзвичайною складністю. У історичному процесі мають місце різноманітні, а нерідко й протилежні явища: і циклічність та повторюваність, і перервність й безперервність, і досягнення, і втрати та багато чого іншого, так само, як на розвиток суспільства впливає не лише якийсь один, а багато чинників. Різні концепції історичного процесу, включаючи й ті, що розглядалися вище, звертали переважну увагу на різні явища і чинники, не вичерпуючи їх. Тому їх слід розглядати не як взаємовиключні і несумісні, а як взаємодоповнюючі, бо тільки взяті разом вони дозволяють усвідомити всю складність і багатоманітність історичного процесу.

Об’єктивними факторами історичного процесу є природні умови, матеріальні потреби, досягнутий рівень розвитку суспільних відносин, традиції і звичаї, форми влади тощо. Яскравими прикладами концепцій, в яких пріоритет надається саме об'єктивним факторам є концепції Світового духу Гегеля, історичного матеріалізму К. Маркса та фаталізму.

Ідеалістичний підхід до історичного розвитку суспільства знаходимо у Гегеля. Історію визначає саморух світового духу, який завершується його самопізнанням. Гегель намалював розгорнуту об’єктивно-ідеалістичну картину історичного процесу. Згідно з ним, в історії суспільства реалізується зміст Світового Духу! Моментами і східцями розвитку світового духу Гегель вважав діяння окремих народів. Дух не лише “витає над історією, як над водами, але діє в ній і складає її єдиний двигун”. Маркс і Енгельс розробили діалектико-матеріалістичну концепцію історичного процесу. Згідно з нею, основою існування і розвитку суспільства є матеріальне виробництво. “Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі”.

Об'єктивний фактор в історії – це насамперед праця, виробництво і форми суспільних відносин, значною мірою є кристалізацією попередньої діяльності людей. Але кожне нове покоління не просто повторює те, що робилося їх попередниками, а реалізує свої власні потреби та інтереси, здійснює свої власні цілі. Різноманітна діяльність людей, їх жива праця і є те, що складає сутність суб'єктивного фактора історії. Суб'єктивний фактор тому й називається так, що розкриває діяльність суб'єкта історії, яким є маси, соціальні групи і окремі люди.

Суб'єктивний чинник - це соціальна діяльність еліт, партій, класів, народів, що включає їх інтереси - цілі, програми, організованість, волю і енергію в досягненні поставлених цілей. Це не суспільна свідомість, що характеризує суспільство в цілому, поза його реалізацією в громадській практиці, а частина суспільної свідомості, що проявляється в соціальній (практичною і духовною) діяльності еліт, партій, класів і тому подібне. Таким чином, суб'єктивний чинник - це єдність свідомості і діяльності якихось соціальних суб'єктів.

Зміст суб'єктивного фактора розкриває механізм впливів людей на об'єктивні умови їх життя, сутність рушійних сил історії, показуючи процес зворотного впливу політичних, соціальних, ідеологічних відносин на економічний лад суспільства.

Реальна канва історії постає як переплетення і взаємодія двох чинників - суб'єктивного та об'єктивного. Процес їх взаємодії характеризується певною тенденцією, спрямованістю. Історія людства розвивається так, що посилюється практичне значення суб'єктивного фактора, іншими словами, роль суб'єктивного фактора в історії постійно зростає, і це загальна історична закономірність. Необхідна умова її реалізації - розумний прояв суб'єктивного фактора на основі правильного і суворого обліку об'єктивних закономірностей розвитку суспільства. З дій окремих людей, як з незліченних потічків, утворюються річки та моря історичних подій. У своєму повсякденному житті люди діють, як правило, свідомо, переслідуючи певні цілі і так чи інакше передбачаючи наслідки своїх дій. Однак чи можна на підставі цього сказати, що в масштабах суспільства, історії сукупність їх діяльності завжди веде до зізнаватися ними самими результатами? Ні, загальний результат може бути таким, про яке ніхто і не подумував: справа робиться свідомо, але далеко не всі результати його, а особливо віддалені, збігаються з передбачуваними.

В цьому випадку і говорять про стихійність історичного процесу. В історії стихійне проявляється часто в боротьбі не стільки «за», скільки «проти», так би мовити, у вигляді голого заперечення: протесту, відчаю, ненависті, втрати віри в непорушність існуючих порядків, висловлює хіба обурення ірраціональних глибин людського духу.

В цілому, в практичній діяльності об'єктивна і суб'єктивна складові історичного процесу виступають як взаємопроникні сторони одного і того ж явища, між якими існує тісний діалектичний взаємозв'язок і взаємодія. Тому ні розривати, ні протиставляти їх не можна.