Художня структура “Людської комедії”

Оноре де Бальзак

Тема: Художня структура “Людської комедії”
Рубрика: Зарубіжна література
Вид: курсова, навчальний матеріал
Мова: українська

Кількість сторінок: 32
Ціна: 100 грн.

Замовити повний варіант роботи

Оноре де Бальзак – видатний французький письменник, який утвердив принципи реалістичного роману. Його літературна спадщина надзвичайно багата. До найвідоміших творів належать: повісті, оповідання “Психологія шлюбу” (1829); “Гобсек” (1830); “Еліксир довголіття” (1830); “Шагренева шкіра” (1831); “Покинута жінка” (1832); “Полковник Шабер” (1832); “Батько Горіо” (1834); “Пошуки Абсолюту” (1834); “Шлюбний контракт” (1835); “Дочка Єви” (1838); “П’єретта” (1839); “Уявна коханка” (1842); “Оноріна” (1843); “Провінційна муза” (1844); епопея “Людська комедія”; романи “Євгенія Гранде” (1833); “Втрачені ілюзії” (1843); драми “Мачуха” (1848) та інші.

Оноре де Бальзак – літературний митець, який епопеєю “Людська комедія” перевернув уявлення про роман у французькій літературі. Назва твору стала крилатим висловом. “Людська комедія” – цілий всесвіт, який складається з нібито непоєднуваних між собою, на перший погляд, тем та подій, але насправді є цілісною, динамічною та нерозривною структурою.

Актуальність теми зумовлена вагомим значенням циклу романів “Людської комедії” Оноре де Бальзака для світової літератури, зображенням французького суспільства першої половини ХІХ ст., що має історичну цінність, і суттєвим впливом даного літературного твору на розвиток світової літератури.

Особливістю французької прози ХІХ ст. є утвердження в ній романного жанру, а також еклектика різноманітних напрямів, стилів, шкіл, течій тощо. Поступово у французькій літературі утверджується реалізм. Автори французького реалістичного роману зробили новий крок у напряму висвітлення життя людини, показавши залежність її від суспільних умов, визначивши найбільш характерні соціальні проблеми, створивши узагальнені і водночас індивідуальні характери.

Перша половина XIX століття не знала більш яскравої постаті, ніж Оноре Бальзак (1799 – 1850), якого справедливо назвали "батьком сучасного реалізму і натуралізму". Його життя – живе втілення тих умов, у яких перебував європейський, а особливо, французький письменник XIX століття. Бальзак прожив лише 51 рік, залишивши читачеві 96 творів. Він планував написати їх близько 150, але не встиг завершити свій грандіозний задум. Усі його твори пов’язані між собою наскрізними персонажами, які в одних романах виступали головними, а в інших – другорядними героями.

Естетичні погляди Бальзака формувалися на протязі всього його життя, починаючи ще з дитинства, де він усвідомив безмежну владу грошей, юності, коли вивчав філософію та літературу, професійної діяльності, не пов’язаної з літературною, коли просто спостерігав за життям, під час спілкування з жінками (витворив власний ідеал жінки), в період пошуків себе як письменника. Він був видатним працелюбом, авантюристом, динаміка його життя відобразилася на динамічності його творів та пристрасності героїв. Геніальний письменник створив новий тип реалістичного французького роману. Він відійшов від роману особистості, а намагався створити індивідуалізований тип героя в романі. В центрі його творчості – сучасна йому буржуазна Франція.

У Бальзака кожен знаходить своє. Одним імпонувала повнота та злагодженість картину світу, яку він змалював. Інших хвилювали готичні таємниці, вписані в цю об’єктивну картину. Треті захоплювалися колоритними характерами, які створила уява письменника, піднесеними над дійсністю своєю величчю і своєю ницістю.

“Людська комедія” – багатотомна колекція пов’язаних між собою творів, в яких відображено в найрізноманітніших аспектах французьке суспільство часів Реставрації та Липневої монархії.

“Людська комедія” складається з 95 завершених творів (оповідань, повістей, романів та есе) й 48 незавершених творів, деякі з яких мали тільки назви. До “Людської комедії” не належать 5 п’єс Бальзака та збірка гумористичних оповідань. Зазвичай, назва збірки вважається алюзією на “Божественну комедію” Данте. Водночас французький критик Фердинанд Брюнетьєр притримується думки, що назва збірки взята з віршів Альфреда Мюссе або Альфреда де Віньї [16, 180]. Бальзак прагнув досягнути розмаху Данте, однак назва вказує на те, що його твори присвячені життю людей в традиціях реалістичної літератури. Дія творів відбувається у різних місцях, водночас персонажі одних творів з’являються в інших, зв’язуючи їх між собою.

“Людська комедія” виникла в результаті повільної еволюції. Спочатку Бальзак писав без загального плану – “Шуани” були історичним романом, “Психологія шлюбу” аналітичним твором тощо. Але у 1830 Бальзак почав групувати свої твори (“Гобсек”, “Сарацинка”) в цикл під заголовком “Сцени приватного життя”. У 1833, після публікації Ежені Гранде, у Бальзак виникла ідея другого циклу під назвою “Сцени провінційного життя”. Мабуть, саме тоді у нього виникла думка повторно уводити своїх персонажів в інших романах. Батько Горіо став першим романом, в якому така техніка була використана. В листі до Евеліни Ганської у 1834 Бальзак повідомляв, що вирішив упорядкувати свої твори по новому в три ширші групи, що дозволило б йому включити в збірку “Психологію шлюбу”, а також виокремити найфантастичніші метафізичні твори, такі як “Шагренева шкіра” та “Луї Ламбер” в окрему “філософську секцію”. Таким чином сформувалися розділи:

· Дослідження моралі XIX століття, куди увійшли “Сцени ... життя”

· Філософські дослідження

· Аналітичні дослідження, куди увійшла “Психологія шлюбу”.

Структура епопеї нерозривно пов’язана з тематикою твору. Дискусійним залишається є питання як класифікувати твір: як роман, як роман-епопею, як цикл творів.

“Людська комедія” складається з трьох частин, кожну з яких Бальзак назвав етюдами (вивченнями): “Етюди про звичаї”, “Філософські етюди”, “Аналітичні етюди”. Центральне місце епопеї займають “Етюди про звичаї”, які письменник розділив на сцени приватного, провінційного, паризького, політичного, військового та сільського життя. У відповідності зі схемою Бальзак свої романи розташував таким чином (перелічені найважливіші твори):

І. “Етюди про звичаї”:

а) Сцени приватного життя: “Дім кішки, що грає в м’яч”, “Бал в Со”, “Подружня згода”, “Побічна сім’я”, “Вендетта”, “Гобсек”, “Силует жінки”, “Тридцятирічна жінка”, “Полковник Шабер”, “Покинута жінка”, “Батько Горіо”, “Шлюбний контракт”, “Обідня безбожника”, “Дочка Єви”, “Беатриса”, “Перші кроки в житті”...

б) Сцени провінційного життя: “Євгенія Гранде”, “Уславлений Годиссар”, “Провійнційна муза”, “Стара діва”, “Пьєретта”, “Життя холостяка”, “Втрачені ілюзії”.

в) Сцени паризького життя: “Історія тринадцяти”, “Фачино Кане”, “Історія величі та падіння Цезаря Біротто”, “Банкірський дім Нусингена”, “Ділова людина” , “Принц богеми”, “Комедіанти невідомо для себе”, “Блиск та убозтво куртизанок”, “Таємниці княгині де Кадиньян”, “Кузина Бетта”, “Кузен Понс”...

г) Сцени політичного життя: “Зворотний бік сучасної історії”, “Темна справа”, “Епізоди доби терору”, “Маркас”...

д) Сцени військового життя: “Шуани”, “Пристрасть у пустелі”...

є) Сцени сільського життя: “Сільський лікар”, “Сільський священик”, “Селяни”.

ІІ. Філософські етюди.

“Шагренева шкіра”, “Прощений Мельмот”, “Невідомий шедевр”, “Гамбара”, “Массимилла Доні”, “Прокляте дитя”, “Пошуки Абсолюту”, “Марани”, “Прощай”, “Кат”, “Драма на березі моря”, “Червоний готель”, “Еліксир Довголіття”....

ІІІ. Аналітичні етюди.

“Фізіологія шлюбу”, “Дрібні знегоди подружнього життя”. Пізніше цикл було доповнено романами “Модеста Міньон” (1844), “Кузина Бетта” (1846), “Кузен Понс” (1847), а також романом “Виворітна сторона сучасної історії” (1848), який став своєрідним підсумком циклу.

Що ж об’єднує, цементує таку велику кількість творів, дійових осіб? Якщо раніше в літературі в центрі сюжетних колізій переважно було кохання (рицарський, куртуазно-сентиментальний романи і т.п.), то Бальзак робить наступний крок: він розробляє один важливий мотив людських вчинків – прагнення до збагачення, до “грошей і того, що за них можна купити”. (А, як свідчить людська історія, купити можна не інше щось, а й когось).

“Людську комедію” письменник будує за принципом циклічності: більшість персонажів переходять із твору в твір, виступаючи головними дійовими особами в одних та епізодичними – в інших. Бальзак сміливо відмовляється від роману, де біографія того чи іншого героя дається повністю.

“Людська комедія” Бальзака стоїть у світовій літературі осібно. Вона не має аналогів. Тому, як уже зазначалося, дуже проблематично точно і однознаачно виявити жанр цього твору. Найбільш часто зустрічаються два трактування: цикл романів і епопея. Навряд чи ними можна повністю означити “Людську комедію”. Формально – це цикл романів, точніше – творів. Але поміж багатьма з них немає звичайних засобів зв’язку – наприклад, ні сюжети, ні проблематика, ні спільні герої не пов’язують між собою романи “Шуани”, “Селяни”, “Блиск та убозтво куртизанок” та повість “Шагренева шкіра”. І таких прикладів можна навести чимало. Визначення епопея теж тільки частково стосується “Людської комедії”.

Бальзак вирішив у своїх творах показати якомога ширшу панораму життя Франції своєї епохи. Та повністю реалізувати свій задум Бальзак не встиг. Про тематику власного твору Бальзак писав: “Мій твір повинен вібрати в себе всі типи людей, всі суспільні стани, він повинен втілити всі соціальні зрушення так, щоб ні одна життєва ситуація, ні одне обличчя, ні один характер, чоловічий чи жіночий, ні один спосіб життя, ні одна професія, ні чиї-небудь погляди, ні французька провінція, ні що б то не було з дитинства, старості, зрілого віку, із політики, права чи військових справ не виявились забутими”. Не дивно, що Жорж Санд, ділячись своїми враженням про гігантський твір, сказала, що історики майбутнього будуть вивчати цю епоху за романами Бальзака.

Отже, “Людська комедія” Бальзака – один із різновидів епопеї XIX ст., це великий і складний цикл романів з різноманітною тематикою, який не має аналогів у світовій літературі. Цикл поділено на три групи творів, які названо етюдами, останні, в свою чергу, розпадаються на підрозділи – сцени, які охоплюють вже самі твори. У “Людській комедії” майже дві тисячі персонажів. Можна простежити еволюцію персонажів і навіть скласти їх біографію. Бальзак хотів написати твір з найширшою проблематикою, який охоплював би три форми буття: “…чоловіків, жінок і речі”, тобто людей і матеріальне втілення їхнього мислення, – зобразити людину і її життя.