 |
| Марка до 350-річчя унії |
Вид: дипломна
Мова: українська
Кількість сторінок: 74, містить короткий план-конспект для проведення уроку на зазначену тему
Ціна: 150 грн.
Замовити повний варіант роботиЦіна: 150 грн.
Християнство та Церква в Україні протягом усієї історії перетворилися на структурний елемент світовідчуття українського народу, одну з визначальних рис українського світогляду.
На початку третього тисячоліття перед церквою в Україні постали нові виклики, зокрема назріла необхідність порозуміння між католицькою, греко-католицькою, православною конфесіями. На сучасному етапі щоденного життя відбувається значна кількість спільних дій представників різних конфесій задля всезагального примирення всередині українського суспільства (особливо це стосується військових дій на Сході України). З огляду на таке становище, українські церковні діячі знову заговорили про можливість об’єднання церков. Найновітніші процеси за єднання церков, а також складна суперечливість українського буття, велика кількість кризових явищ мають багато спільних рис з періодом XVI-XVII століть – епохою гуманізму, реформації та розквіту барокової культури, посилення ролі церкви у національно-культурному відродженні, часом, коли церква пішла на дуже важливий, по суті феноменальний крок у власному розвитку – укладення союзу між православними та католиками.
Актуальність дослідження проблематики Берестейської унії 1596 р. полягає у тому, щоб по-новому осмислити наслідки укладення союзу церков для історії та сучасного розвитку Української держави з огляду на нові виклики, які стоять перед українським суспільством. Дослідження на обрану тему дозволить окреслити коло питань, пов’язаних з історією Берестейської унії, які потребують поглибленого аналізу.
Слід зауважити, що унія 1596 р. замість об’єднання церков спричинила появу ще однієї уніатської (греко-католицької) церкви. Розпочався якісно новий етап у розвитку церковних відносин в Україні, а саме час, коли дві церкви знову намагалися порозумітися. З іншого боку, Україна завжди знаходилася на перетині східної та західної культур, взаємовпливи яких на її теренах є особливо помітними, тому греко-католицька церковна організація могла постати лише в Україні. Водночас Берестейська унія має вагоме значення для історії Європи та взаємозв’язків між Сходом і Заходом.
Унія як метод і форма об’єднання церков завжди викликала і продовжує викликати різноманітні судження та дискусії в колах науковців. Історики церкви наголошують на необхідності богословського осмислення Берестейської унії та її наслідків для України. Одним з актуальних питань залишається наступне: чи Берестейська унія спричинала реформи культурного, церковного, громадського життя, а чи сама унія була викликана потужними змінами, які сталися в суспільстві ще у XVI ст. Невирішеним залишається питання щодо умов укладення унії, зокрема, чи могли вони бути іншими. Потребує глобального неупередженого дослідження історія Української Греко-католицької церкви, зокрема на початковому етапі свого розвитку та питання, чому саме Галичина стала центром уніатства. Наукова актуальність дослідження полягає у тому, щоб активізувати зусилля науковців у роботі над створенням глобальної об’єктивної історії Берестейської унії та її наслідків для України (зокрема й створення УГКЦ), подолати регіоналізм та конфесійну упередженість у висвітленні даної теми.
Метою роботи є вивчення і систематизація наукової інформації про передумови, причини, хід та наслідки для України Берестейської унії 1596 р.
Особливо важливою проблемою в історії Берестейської унії залишаються ті історичні процеси, які стали фактичним та ідейним підґрунтям союзу католицької та православної церков у 1596 р. Ідея унії (союзу) була традиційною для життя тогочасної Європи. Лише у житті Польщі, Великого Князівства Литовського та українських і білоруських земель було декілька уній (Кревська та Люблінська). Через укладення політичних чи військових союзів змінювався державний устрій. Немає нічого дивного, що Церква також могла використовувати подібну практику, оскільки дві великі гілки християнства були змушені взаємодіяти між собою. В умовах буття української церкви та бездержавності українських територій ідея унії так чи інакше завжди знаходила своїх прихильників. Першим таким кроком на шляху до її втілення стала унія, укладена у Флоренції 1439 р. Вона декларативно об’єднала Східну (у тому числі українську) та Західну церкви під владою папи Римського і вважається стартовою точкою у ґенезі Берестейської церковної унії.
Головною причиною Берестейської церковної унії стала глибока масштабна криза у внутрішньому та зовнішньому житті православної церкви на українсько-білоруських теренах та спроби її подолання. Складовими цієї кризи були – занепад Константинополя як центру православ’я та його підтримки; поступове посилення Москви та теорія про Москву як «Третій Рим» – новий центр світового православ’я; активна римо-католицька експансія на Схід та постійна боротьба між Царгородом, Москвою та Римом за впливи на Сході Європи; політика владних кіл Польщі, спрямована на полонізацію та масове окатоличення православних на українсько-білоруських теренах; руйнівна діяльність польської католицької церкви у напрямку повної ліквідації русько-української церкви; занепад самої православної церковної організації, який полягав у втраті духовенством авторитету серед населення, занепаді їхнього інтелектуального та морального рівня і постійному прагненні до наживи тощо, активному втручанні братств у щоденне життя церкви. Українській (Руській) церкві, яка у той час виражала інтереси всього українського суспільства і була носієм ідей про самобутність українського народу, загрожувало цілковите зникнення. У той час європейське християнство та культура також переживали духовну метаморфозу – Реформацію та поширення протестантського руху, Контрреформацію на грунті ідей гуманізму.
Окреслені вище явища засвідчили необхідність здійснення широкомасштабної церковної реформи, опорою для якої мав стати авторитет королівської влади в українсько-білоруських землях. Крім того, Церква потребувала сильного союзника зовні та захисника від латинізації і Москви (на фоні занепадаючого Константинополя-Царгорода, ним бачився Рим). Необхідність реформи усвідомлювали і братства, і магнати, і духовенство, які шукали різні шляхи її проведення. Українські та білоруські землі в геополітичному вимірі перебували на перетині Сходу та Заходу, тому ідеї про союз між двома Церквами – Православною та Римо-католицькою під главенством Папи Римського на засадах компромісу та примирення і відновлення єдності Христової Церкви знаходили на своїх теренах чимало прихильників. Політика Ватикану також сприяла поширенню унійних поглядів серед широких верств тогочасного суспільства. Ідеологічним підґрунтям унії у католицькому середовищі стала праця єзуїта Петра Скарги «Про єдність Церкви Божої». суспільно-політичне життя українських земель напередодні укладення Берестейської унії визначила Люблінська унія 1569 р. і утворення Речі Посполитої – державного організму, в межах якого були об’єднані усі українські, а також білоруські землі. Політика держави була спрямована на підрив економічної та політичної могутності українських шляхетських родів шляхом їх ополячення та окатоличення, заборони православним брати участь в управлінських процесах. В українському суспільстві склалася катастрофічна ситуація, коли її національна еліта фактично зникла. Стосовно середніх та нижчих верств українсько-білоруського суспільства також проводилась жорстока шовіністична політика влади, яка полягала у примусовій латинізації православних та різноманітних заборонах. У XVI – XVII ст. конфесійна приналежність почала означати становість та національність: православний – русин (українець, білорус) – холоп – схизматик; католик – поляк – пан. Українське духовенство як стан також втрачало свої економічні засоби. Для українців постала загроза втрати власної самобутності. Тому особливої актуальності наприкінці XVI ст. набули ідеї унії.
Укладення церковної унії було складним довготривалим процесом, який розпочався ще у 80-х роках ХVІ ст. Прихильниками та ідеологами унії серед українців та білорусів на той час були К. Острозький та представники духовенства Іпаті Потія, М. Рогоза, Г. Балабан та ін. Існувало два бачення унії – утопічний проект К. Острозького (рівноправний союз церков включно з Московією) та програма духовенства (об’єднання церков під главенством Папи зі збереженням східного обряду та урівнянням у правах з католиками). Згодом відмінності у баченні унії спричинили дискусії в середовищі її прихильників та відмову частини з них підтримувати союз. «Артикули унії» були складені та затверджені у Римі в грудні 1595 р. ще до події собору у Бересті 1596 р. Їхній характер визначається як національно-захисний.
Хід Берестейського собору відзначався численними дискусіями, кардинальними суперечностями та призвів до розколу: утворилася ще одна уніатська (згодом греко-католицька) церква, яка повинна була існувата в абсолютно нових для себе реаліях звинувачень у зраді з боку православних та байдужості влади. Проте православний собору 1596 р. врятував українське православ’я, яке розквітло в епоху Петра Могили. Унійний собор став початком нової релігійно-церковної традиції, яка орієнтувалася на західні зразки. Негативні наслідки для українського суспільства мала міжконфесійна боротьба. Проте Україна у ранньомодерний період наблизилася до Європи, для якої було характерне оновлення християнства.
Боротьба навколо унії сприяла активному піднесенню національної свідомості, оскільки йшлося про формування національної церкви на українських теренах. XVII ст. стало періодом, коли виразно проявилося формування української національної ідеї. Національна ідея – концентрований вираз національно-патріотичного фактору. З цієї точки зору вона є соціально-політичним, морально-етичним та психологічним феноменом народного буття, менталітетом народу, що згуртовує його в єдине ціле. Унія стала початком ранньомодерної доби існування українського суспільства, вплинула на формування нового мислення українського суспільства, його національної ідеї. Релігійні ідеї були однієї з причин формування нової верстви українського суспільства – козацтва, які стали на захист православ’я та збереження української ідентичності. Крім того, українська церква продовжувала зберігати ознаки самобутності українського народу.
Значення Берестейської унії для Української греко-католицької церкви було визначальним. Митрополит Йосиф Сліпий вважав, що унія 1596 р. є початком її історії. С. Кияк пише, що доконаним конкретно-історичним результатом Церковної унії 1596 р. була поява в Європі церкви нового типу – візантійської за формою та римської за суттю. УГКЦ стала якісно новим, вищим щаблем у розвитку Української Церкви, з дестабілізуючого фактора вона перетворилася на українську національну церкву, особливо на теренах Західної України.
Програмою шкільного курсу історії України (8 кл.) передбачено вивчення зазначеної проблеми. Урок, в якому розглядаються питання виникнення Берестейської унії може бути проведений за заздалегідь створеним планом-конспектом. Учням слід пояснити передумови укладення унії та запропонувати самостійно визначити наслідки цього процесу на основі матеріалу з підручника та пояснення вчителя; а також спробувати уявити себе на місці головних історичних дійових осіб - учасників собору і на основі зібраних фактичних даних довести необхідність унії в ті часи або спростувати цю ідею.
Немає коментарів:
Дописати коментар