Концепти “любов” -“kochanie” та “ненависть”-“nienawiść” у польських та українських народних піснях

Тема: Концепти “любов” -“kochanie” та “ненависть”-“nienawiść” у польських та українських народних піснях
Рубрика: Українська література, Польська література, Фольклор
Вид: дипломна, навчальний матеріал
Мова: українська, польська

Кількість сторінок: 70 (+ додатки - 30 стор.)
Ціна: 100 грн.

Замовити повний варіант роботи

Мова та культура взаємодоповнюють одна одну, адже за допомогою мови людина осягає культуру, за допомогою культури – ментальність світу. Окреме місце в культурі народу посідає фольклор, зокрема, особлива його складова – народна пісня. Саме в піснях завдяки різноманітним мовним засобам відображається національна свідомість. Важливе значення для розуміння мовно-культурного зв’язку мають “концепти” – за визначенням дослідників – культурно вагомі та культурно-специфічні утворення, актуальні та цінні для носіїв мови, які є темою значної кількості прислів’їв, приказок, фольклорних сюжетів, літературних текстів, з великою кількістю синонімів.

Актуальність теми дослідження зумовлена зацікавленістю вчених-лінгвістів поглибленим вивченням функціонування концептів у сучасних мовних картинах світу (так, наймолодшою і перспективною галуззю мовознавства є концептуальна лінгвістика).

Дослідження концептів “любов” та “ненависть” в українських та польських піснях було вибране не випадково, адже саме в народних піснях віддзеркалена вся лінгвістична інформація про національні риси народу, уявлення про світ, звичаї, побут, історію та відносини між поляками та українцями тощо.

Для сучасного українського та польського мовознавства надзвичайно важливим є вивчення мови в аспекті її взаємозв’язків із ментальністю, культурою, звичаями і традиціями народу. Ці зв’язки опосередковують концепти культури як складники етносвідомості. Одними із таких складників є концепти “любов” та “ненависть”, що репрезентують уявлення українців про універсальні ознаки буття. Саме любов та ненависть завжди виступають у парі, є певною противагою, уособлюють зміст буття, є емоційним освоєнням дійсності. Любов та ненависть є ключовими концептами у мовній свідомості українського та польського суспільства поряд з такими поняттями як совість, доля, щастя, батьківщина, гріх тощо, через що їх дослідження є надзвичайно важливою проблемою.

Метою роботи є порівняння та встановлення особливостей вживання та функціонування концептів “любов” та “ненависть” в народних піснях українців та поляків, порівняння специфіки представлення концептів у мовній картині світу двох народів.

До вивчення концепту в народнопісенному мовленні дослідники зверталися порівняно не часто. В лінгвістичній літературі не визначено закономірності його функціонування, виділення у тексті та принципи лінгвістичного опису. Хоча зв’язок між загальномовним концептом і народнопісенним концептом є незаперечним фактом, названі поняття мають дещо різну природу, як мовна картина світу та пісенна картина світу, складовими яких вони відповідно є.

Народнопісенна мовна картина світу не може кваліфікуватись як частина загальної мовної картини світу, оскільки співвідношення між ними аналогічне тому, яке є між поняттями мова і пісенна мова з естетично-функціональним критерієм розмежування

Складність і багатовимірність пісенного концепту зумовлена специфікою мовлення народної пісні.

Пісенний концепт – це також відображення творчості народу, його уяви про навколишній світ, взаємостосунки між людьми. Перехід концепту із природної сфери до сфери ментальної супроводжується процесом семантичної трансформації: лексема втрачає риси слова предметного значення, певною мірою десемантизується, набуває нових смислів і функціональних ознак. Про пісенний концепт доречно говорити власне у народних піснях, в яких відобразилися дві основні емоції людського життя – любов та ненависть. Слова-концепти є посередниками між матеріальною реальністю та ідеальним світом, синтезованим у піснях, носіями смислу, оскільки через них багатогранність реального світу співвідноситься з вічними духовними цінностями.

Концепт – це елемент свідомості, який відображається на мовному рівні.

Сукупність концептів пісень окреслює світобачення народу.

Народний ідеал кохання – глибоке, природне, високе і світле почуття, в ньому абсолютно відсутня релігійна стриманість. В піснях поетизуються вірність, краса, гармонія почуттів.

Надзвичайно популярним в піснях про кохання є фольклорний образ-символ голубиної любові як втілення вірності й чистоти взаємин. Тобто вірність сприймається як неодмінна складова високої любові, що ще раз підкреслює духовність української нації.

Прилинуло два голубочки,

Сіли, пали в широкій долині…

Голубонька моя сивесенька,

Дівчинонька моя вірнесенька…

Народна лірика щедро використовує прямі порівняння, образи-аналогії, словесне співзвуччя:

Ой на горі льон, льон в долину схилився,

А у вдови один син та ще й не женився.

“Нене ж моя, нене, ожени ти мене, 

Висватай дівчину кращую від мене!”.

В польській народній пісні про кохання дуже мало високих слів, власне опису почуттів, присутні прості зрозумілі, буденні для кожного селянина речі, образи, поняття. Саме тому символами, образами чоловічого і жіночого кохання виступають коні, вода, криниця; безліч птахів, особливо – горлиця, півень, сокіл, жайворонок. Так, наприклад:

Jaś koniki poił,

Kasia wodę brała,

Jaś sobie zaśpiewał,

Kasia zapłakała…” або:

Głęboka studzienka,

głęboko kopana,

a przy niej Kasieńka,

jakby malowana.

Stała przy studzience,

wodę nabierała,

o swoim kochanku,

Jasieńku myślała.

З почуттям любові тісно переплітається емоція ненависті. В піснях вона виражена опосередковано – через складові концепту “ненависть” – емоції гніву, ворожості, смутку, туги, заздрощів, ревнощів тощо. Український народ різко засуджував чвари в родині, але виправдовував ненависть до ворогів як складову захисту своєї Батьківщини:

Ой як стрельнув Байда з лука –

Та попав царя

Поміж самі вуха,

А царицю – в потилицю,

А цареву дочку –

В саму головочку.

В польських народних піснях тема ненависті безпосередньо не змальовується, адже, з точки зору християнської моралі, це почуття є найгіршим з усіх, тоді як любов – найкраще почуття для людини. Це найсильніші негативні емоції, які є невловимими і насилу піддаються визначенню.

Складовими ненависті можуть стати гнів, сум, розчарування, заздрість, ревнощі, презирство, відчуття себе переможеним. Це те насіння, яке може давати гіркі плоди ненависті. Такі складові поняття “ненависть” зображені в польських народних баладах. В них йдеться про зраджене кохання, яке закінчується вбивством. Наприклад, в баладі “Jaś koniki poił” йдеться про втечу головної героїні зі своїм коханим далеко від дому, до чужого краю. Після приїзду коханий дівчини відмовляється від неї і вимагає, щоб та поверталася додому, але дівчина наполягає, що не може повернутись, бо не хоче ганьбитися, а також неславити своїх батьків. Тоді хлопець вбиває дівчину (топить в Дунаю):

Wziął ci ją za rączki,

wziął ją za boki,

wrzucił ją, wrzucił

w Dunaj głęboki.

Ona się jego chyta

za kraje sukmany:

“ratujże mnie, Jasieńku,

za moje kochanie.”

“Nie po tom cię rzucał,

żebym cię ratował,

żeby twój warkoczyk

do dna dogruntował.”

Зовсім по-іншому інтерпретують ненависть патріотичні, військові пісні. Адже в них йдеться про ненависть до ворогів держави, ту, яка, по суті, захищала народ від поневолення, допомагала перемогти у війні, також – про станову ненависть, викликану майновою нерівністю.

Прикладом може бути пісня “Czerwony sztandar” (“Червоний прапор”) (авторами слів і музики є відповідно Болеслав Червінський і Ян Козакевич, складена у 1881 р.):

Krewnaszą długoleją katy,

Wciąż płyną ludugorzkie łzy.

Nadejdzie jednak dzień zapłaty, 

Sędziami wówczas będziemy…

Концепт “ненависть” відображається в народних піснях доволі суперечливо: головними складовими у польських патріотичних піснях виступає ненависть до ворогів та бажання помститись останнім, у ліричних та ліроепічних піснях – зрада, ревнощі, смерть через нелюбов, родинні незгоди тощо. В уявленні поляків, які традиційно є глибоко віруючими християнами-католиками, це почуття є найгіршим з усіх, тоді як любов – найкраще почуття для людини.

Ще одним доказом того, що саме в народних піснях відобразилася ментальність українського та польського народів є те, що чимало пісень співзвучні нашому часові.