Гендерна культура українців

Тема: Гендерна культура українців

Гендерна культура українців

Рубрика: Соціологія, психологія
Вид: курсова
Мова: українська
Кількість сторінок: 43
Ціна: 100 грн.

Замовити повний варіант роботи

Дослідження гендерної рівноваги в суспільстві поступово стає невід’ємною складовою більшості соціальних і гуманітарних наук. При цьому різні галузі знання мають різний ступінь чутливості щодо включення гендерної тематики у своє проблемне інтелектуальне поле. Найчутливішими гендерно є антропологія, філософія, психологія, соціологія. Гендерний підхід виник на основі як нових життєвих реалій участі жінок у всіх сферах виробництва, науки і культури, так і наукових досліджень у галузі соціології, етнографії, культурології. З виникненням поняття гендеру з’явився термін гендерна культура як сукупність уявлень про суспільні цінності щодо чоловіка і щодо жінки.

 

Актуальність теми полягає в тому, що сьогодні Україна активно трансформується на засадах демократії, відбувається пошук нових цінностей в суспільстві, в тому числі і у взаємовідносинах та співіснуванні між чоловіком та жінкою, і ключовим стає питання, якими були ці взаємовідносини на різних етапах історичного розвитку українського суспільства. Наукова актуальність проблеми гендерної культури українців полягає у тому, що в українських дослідницьких колах ця тема не є завершеною. Такі студії в Україні розпочато лише в останньому десятилітті. Вивчення гендерної культури дає широкі можливості для осмислення й переосмислення багатьох процесів у суспільстві...

Метою даного дослідження є аналіз історичних зміни у гендерній культурі українців, визначення змісту, основи, навколо якої будувалися взаємостосунки чоловіка і жінки та складалося їхнє становище в суспільстві.

З’явившись у вітчизняних соціальних і гуманітарних студіях на початку 1990-х, термін “гендер” та пов’язана з ним проблематика набули вибухоподібного поширення і розвитку, оскільки апелювали до, можливо, найґрунтовнішого з поділів людства – поділу на статі, порушуючи питання “Що таке бути жінкою чи чоловіком у сучасному світі?” та даючи на нього різноманітні, але часто рівно теоретично привабливі відповіді.

Термін “гендер” виник у Великій Британії. У перекладі з англійської мови гендер буквально означає граматичний рід – чоловічий, жіночий, середній. Надалі це поняття почало означати соціостатеві характеристики статі, на відміну від власне біологічних (генетико-морфологічних, анатомічних, фізіологічних), – із властивими їй характеристиками способу життя, поведінки, намірів і прагнень тощо. Гендер стосується не тільки чоловіків і жінок як окремих індивідів, а й характеризує відносини поміж ними як соціально-демографічними групами та гендерні відносини в цілому – те, як реалізуються соціальні ролі жінок і чоловіків, дівчаток та хлопчиків, як вони соціально вибудовуються.

Сам гендер, як явище багатогранне, потребує нових методологій і методик. Власне, він і сам є методологією для розуміння людини та її світогляду.

Гендерні теорії та відповідні гендерні стратегії ґрунтуються на тому, щоб інтереси і досвід жінок, так само як і чоловіків, стали обов’язковим критерієм при розробленні загальних концепцій суспільного розвитку, їх втіленні в життя, виконанні програм у політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах, щоб жінки і чоловіки могли однаково цим скористатись, а нерівність була подоланою і не мала ґрунту для виникнення.

З виникненням поняття гендеру в контексті вивчення гендерної різниці з’явився термін гендерна культура, який означає суспільні цінності, які склалися в тому чи іншому суспільстві, відшліфовувалися в перебігу його історії. Їй повинен підлягати кожен індивід, дотримуючись норм і щодо чоловіка, і щодо жінки. У фундаменті гендерної культури – міжстатевий поділ праці, що надає їй характеру біполярності.

Культ жінки-матері на теренах українських земель сформувався ще з доісторичних часів. 

На нинішньому етапі трансформаційних процесів в Україні актуальним питанням стало переосмислення ролей жінки й чоловіка в суспільстві, а точніше – створення елгалітарних принципів рівності. Елгалітарна концепція виходить з того, що жінка й чоловік – рівні як особистості, і тому повинні мати в суспільстві однакові можливості для свого розвитку, самореалізації. Цей принцип належить розуміти зовсім не як нівелювання різниці між жінкою та чоловіком, а навпаки – зважаючи на природну роль жінки, вибудовувати такі соціальні умови, щоби всі громадяни, незалежно від статі, мали однакові можливості гранично повно виявити свої таланти, реалізувати новаторські ідеї. Об’єктивно ж – головною проблемою в Україні є подолання сексизму, з яким , до речі, борються в усьому світі. Сексизм – (англ. sexism, от лат. sexus – стать) – ідеологія та практика дискримінації людей за статевою ознакою. Проявлявся в основному стосовно жінок. Але є і сексизм щодо чоловіків. Він полягає зокрема, наприклад, в тому, що пенсійний вік для чоловіків є вищим, ніж для жінок, що призивають до армії лише чоловіків, жінкам не виносять смертних вироків тощо. Тому подолання сексизму та цілої низки гендерних стереотипів, які його супроводжують, є нагальною проблемою українського суспільства.

Слід зауважити, що всі наслідки гендерної культури радянського періоду живуть і в сучасній Україні. Психологія радянської жінки глибоко вкорінена у жіночу свідомість. Відмінність полягає лише в тому, що про гендерну нерівність заговорили активно й відкрито. Свідомість жінок та культ матері-берегині роду стали основними причинами несприйняття в суспільстві західного фемінізму як чужого та непотрібного українкам. Держава також взяла на себе обов’язки забезпечити рівність прав чоловіка і жінки низкою законодавчих документів. Та на практиці декларовані права та можливості особистості, незалежно від статі, реально не дотримуються, упереджене ставлення й гендерна дискримінація продовжують відтворюватися, жінки та чоловіки як соціальні спільноти загалом мають неоднаковий доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Інтеграція української держави у світове співтовариство вимагає переосмислення місця і ролі жінок у суспільстві, їх рівноправну участь у всіх сферах життєдіяльності, і, зокрема, в політиці і державотворенні.