Протистояння краси та потворності у збірці Шарля Бодлера “Квіти зла”

Шарль Бодлер

Тема: Протистояння краси та потворності у збірці Шарля Бодлера “Квіти зла”
Рубрика: Зарубіжна література
Вид: курсова, навчальний матеріал
Мова: українська

Кількість сторінок: 30
Ціна: 100 грн.

Замовити повний варіант роботи

Шарль Бодлер (1821 – 1867) – поет та критик, класик французької та світової літератури, передвісник нового літературного напрямку символізму.

Його творчість є ключовою в літературному процесі середини ХІХ ст. Вона вирізняється надзвичайною різноманітністю, оскільки до неї належать як поезія, так і проза митця, які створюють особливу унікальну єдність його художнього простору. До перших поезій Бодлера належать “Дамі креолці”, “Дон Жуан в пеклі”, “До малабарської дівчини” (1843–1844). Найвизначнішою його збіркою є “Квіти зла” (1857, доповнене видання – 1860). Також Бодлер опублікував збірки поезій “Поеми у прозі” (1857), “Паризький сплін” (1860), збірку статей “Штучний рай” (1860). До його творчої спадщини належать також публіцистика та переклади творів Е. По.

Актуальність теми роботи обумовлена тим, що Шарль Бодлер – один з найвидатніших поетів Франції, творчість якого в багатьох аспектах визначила розвиток французької та світової літератури. Вона постала на межі різних літературних епох: з одного боку завершила епоху романтизму, з іншого – передвістила часи декадансу, символізму. Вивчення поетичних особливостей збірки “Квіти зла” дозволить прослідкувати художню концепцію, естетичні погляди Бодлера в межах французької та загальноєвропейської традицій. Разом з тим, естетичні погляди Бодлера є безумовно актуальними і для розвитку літератури ХХ – ХХІ століть.

Збірка “Квіти зла” стала відображенням не лише суперечностей епохи, а й особистості самого Бодлера. Вона сфокусувала в собі уявлення автора про світ як царство зла, увібрала за твердженням самого Болера, його серце, його розум, віру й ненависть. Збірка перевертає думку читача про навколишній світ, уявлення людини про добро та зло, прекрасне та потворне. Протилежність та водночас єдність цих понять, які у Бодлера постають поза моральними законами, і є універсальною основою існування світу.

Шарль Бодлер з’явився на авансцені художнього життя Франції ХІХ ст. у той час, коли там панували романтизм та реалізм, а також діяла школа Парнасу. Його творчість – це конгломерат основних прогресивних ідей цих течій в мистецтві, які поет розвивав та всіляко збагачував.

Естетичні погляди поета сформувалися під впливом, у першу чергу, його батьків, і цим була закладена перша протилежність у його світогляді: так, батько прищепив синові любов до мистецтва, відчуття прекрасного, а мати стала головним “зрадником” для хлопця. Саме після появи в житті Бодлера вітчима у його світогляді формуються почуття ненависті, депресії, туги, що стали основою його свідомості, яка з цього часу немов дає тріщину. В характері Бодлера з’являються протиріччя між духовним сприйняттям світу та осягненням дійсності розумом, а також двоїстість у поглядах на світ.

З іншого погляду, на розвиток естетичної концепції Бодлера суттєво вплинула філософська думка XVIII ст. Пошук основи зла та твердження її представників про злу природу людського єства, заперечення Бога спонукали Бодлера до власних пошуків відповіді на питання про природу добра і зла. Крім того, в цьому руслі, але з різних позицій творили також представники романтичного напряму в літературі та реалісти.

Бодлер став втіленням бунтарства та непримиренності з дійсністю буржуазного укладу суспільства. Він завжди боровся проти сірості, обмеженості та подвійних стандартів, а саме цих хиб і не може позбутися суспільство вже багато століть.

Варто відзначити, що песимізм творів Бодлера невичерпний, у поезіях можна побачити не лише смуток, але й відчай та горе, тут немає місця для надії. Страждання та неможливість врятуватися – основа творів Бодлера. Він щиро описував буття, горе, смерть, розпусту, чим звісно, шокував тогочасне суспільство. Поет власною творчістю перебудував модель світобудови. Оспівавши зло як прекрасне, поклавши його красу нарівні з добром, Бодлер продемонстрував діалектичну природу всього сущого, вивів етичні категорії добра і зла поза межі моралі та релігії, показавши їх єдину основу. Д. Наливайко пише про визначний вплив поета на розвиток майбутнього символізму, хоча поет вважав себе романтиком. Дослідник зазначає, що символізм поетики Бодлера “випливає з романтизму” [13; 24].

Власний творчий метод Бодлер назвав сюрнатуралізмом, який згодом став основним в естетиці символізму. Основою символізму стала поезія Бодлера “Відповідності”, у якій висловлена ідея про те, що будь-який об’єкт реального світу може знайти власне відображення в почутті, емоції, уяві. Для Бодлера надзвичайно важливе значення відгравали колір та музичність твору (він детально підбирав відповідний ритм, римування, строфічність та композицію вірша) [14; 132].

Бодлер оспівував повсякденне життя у всіх його проявах, зокрема сучасного для нього міста. Він черпав натхнення в теперішньому. Принцип modernité став основним в ліриці Бодлера, надихаючи його послідовників. Автор значно розширив тематику поезії, додавши до неї порочність людської істоти. У власних творах митець розкрив двоплановість, двоїстість будь-якого явища людського буття. Ще одним важливим аспектом творчості Бодлера став розвиток такого художнього явища як книга віршів, яка була об’єднана спільною темою та настроєм, мала суворо вивірену композицію, “драматичний” сюжет, який розвивався від зав’язки, експозиції головних мотивів до кульмінації і фіналу. Автор зробив свій внесок у розвиток жанру поезія у прозі. Його лірична проза ідеально відображала сучасність.

Бодлер у власній творчості сконцентрував і переломив основні літературні прийоми і методи свого часу. Його твори стали поштовхом для розвитку лірики наступних поколінь. Ю. Султанов оцінює значення творчості Бодлера, називаючи його “предтечею часів майбутнього, який відкрив і подарував світові [тут автор наводить слова Гюго] поезію “нового трепету”.

У збірці “Квіти зла” Бодлер усе більше звертає увагу на суперечності життя. На відміну від міщанської звички самовпевнено робити висновок про все, заперечуючи однозначне трактування людини й людської душі, Бодлер стверджував, що в кожній людині є два прагнення: одне спрямовано до Бога, інше – до Сатани. Поклик до Бога – це духовність, прагнення внутрішньо піднятися. Поклик до Сатани – це тваринність і насолода від власного падіння. Не без виклику Бодлер часто поетизував те, що можна назвати падінням [22; 32]. Але це не означає, що він визнавав перевагу зла. За словами О.Блока, своєю поезією він переконував, що й, “перебуваючи в пеклі, можна марити про білосніжні вершини” [8; 174].

Збірка “Квіти зла” створювалася поетом упродовж усього життя й увібрала все найкраще з його поетичної спадщини. Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів – “Сплін та ідеал”, “Паризькі картини”, “Вино”, “Квіти зла”, “Бунт” і “Смерть”. Усі цикли об’єднані за проблемно-тематичним принципом. О.Олесь писав: “Квіти зла” Шарля Бодлера – це квіти, які виросли на протиріччях нашої душі жорстокого ХХ ст.”. [23; 54].

Як зауважує Ю. Султанов “Квіти зла – це найдорожчі поету вірші. Це цілісний твір, де всі частини органічно між собою пов’язані… Поет шукає насолоди у прекрасному… Кульмінацією є четвертий розділ “Квіти зла…” [23; 54]. Саме у цьому розділі проявляється діалектична природа краси, де автор видобуває квіти зла із квітів зла. Квіти зла породжують бунт і смерть – це завершення творчого експерименту Бодлера.

У концепції прекрасного та потворного втілилися жах та екстаз життя самого Бодлера.

Прекрасне, що протистоїть потворному, і у фіналі гине – є темою поезії “Альбатрос”:

Поет, як альбатрос – володар гроз і грому,

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, вигнаний з небес, на падолі земному

Крилатий велетень не має змоги йти.

У вірші “Moesta et errabunda” (в перекладі з латинської мови означає сумні й заблукані думки) втілено пошуки ідеалу прекрасного, високої краси, і показано, як насправді важко і, найчастіше, неможливо цього досягнути. Головним питанням у творі є: де шукати красу? У поезії краса постає як високий ідеал:

…Тут обертаються всі людські сльози в твань!

Чи правда, що не раз печальний дух Агати

Говорить: покидай світ злочину й страждань?...

Мій раю запашний, о як далеко ти!

Там – радощі й любов, і все навкруг погідне,

Все поринає там у втіхи чистоти,

Все, що кохаєш там, твого кохання гідне!

Отже, бодлерівська концепція краси полягає у тому, що прекрасне можна побачити у всьому, навіть у злі, смерті тощо. Все, що може викликати естетичну емоцію, достойне пензля митця. Якщо до Бодлера, краса була натхненною брехнею, то Бодлер утвердив її суть як Істину, необхідну для пізнання.