Мрія, що розбивається об рифи
I. Фіцджеральд і «втрачене покоління»
Френсіс Скотт Фіцджеральд народився 1896 року в Сент-Полі, штат Міннесота, у час, коли Америка ще вірила у власну невичерпність. Він прийшов у літературу разом зі своїм поколінням — поколінням, що встигло понюхати пороху Першої світової, вернулося додому з порожнечею в очах і застало країну у вирі захмелілого процвітання 1920-х. Ґертруда Стайн першою назвала їх «втраченим поколінням» (la génération perdue) — і Хемінґвей поставив ці слова епіграфом до «Фієсти». Але якщо Хемінґвей шукав порятунку в мовчанні й мужності, Фіцджеральд пірнав у саму пащу того світу, який руйнував його — у шампанське, вечірки, блиск і порожнечу «доби джазу», хрещеним батьком якої він сам і став.


