Імпресіоністичний пейзаж у романі Е. Гонкура "Брати Земганно"

Тема: Імпресіоністичний пейзаж у романі Е. Гонкура "Брати Земганно"

Рубрика: Зарубіжна література
Вид: курсова, навчальний матеріал

Едмон де Гонкур

Мова: українська                           

Кількість сторінок: 30
Ціна: 100 грн.


Замовити повний варіант роботи

Письменники Едмон Гонкур (1822 – 1896 роки) і Жюль Гонкур (1830 – 1870 роки) є видатними представниками французької літератури другої половини ХІХ ст.

Сучасники критикували творчість Гонкурів. Можна стверджувати, що світобачення письменників випередило свій час, воно актуальне для ХХ ст. Гонкури стали провідниками імпресіонізму в літературі. Особливе імпресіоністичне письмо є визначальною рисою їхньої творчості.

На початку третього тисячоліття літературна діяльність братів Гонкурів все більше привертає увагу дослідників. Роман “Брати Земганно” був написаний Едмоном Гонкуром уже після смерті брата і є логічним продовженням творчості обох братів. Цей роман потребує нового перечитування в сучасних умовах і детального вивчення українськими науковцями.

Літературна критика визнає братів Гонкурів письменниками, які поєднали у власній творчості риси натуралізму та імпресіонізму. Зокрема, характерною рисою імпресіоністичного літературного твору, який споріднює його з імпресіоністичним живописом, є пейзаж. Ознакою формування імпресіоністичного стилю письма Гонкурів також є особливе зображення природи, яке послужив засобом передачі і підкреслення внутрішніх душевних станів героїв, створення психологічного фону роману.

Брати Гонкури змінюють характер пейзажу. Тепер у пейзажі наголошується на непостійності, мінливості зображуваного під впливом настрою спостерігача або різних світлових та кольорових ефектів. Змінюється й кут зору, з якого цей пейзаж сприймається, він належить не автору, а героєві твору. Саме тому концепція часу в такому описі актуальна, герой все, що зображене, бачить тут і зараз. Виразні зразки імпресіоністичного пейзажу можна віднайти у романі Е. Гонкура “Брати Земганно”. Письменник зображає навколишню природу у зв’язку з настроями та емоціями героїв. Саме з такого погляду необхідно вивчати роман Е. Гонкура.

Імпресіоністичний пейзаж у романі “Брати Земганно” виконує кілька функцій. Однією з них є зображення явищ природи, однак це зображення часткове, бо в пейзажних картинах ми можемо бачити лише те, що бачать головні герої крізь призму суб’єктивного сприйняття, на основі якого і будується опис природи. Наступною функцією є передача настрою та процесів, які відбуваються в житті героїв, а також світовідчуття самого автора роману.

Імпресіоністичний пейзаж у романі “Брати Земганно” відображає намагання людини, зокрема, митця, долаючи перешкоди, дійти до своєї мети, віднайти своє призначення. Яскраві картини ілюструють те, що об’єднання сили волі людей, їхня працездатність здатна творити дива. Рух сюжету відбувається разом з пейзажем, змінюється пейзаж – змінюються життєві обставини братів.

Головна ідея, передана у творі за допомогою пейзажу, це єднання з природою, адже людина сама є частиною природи, а її сутність тісно переплетена із змістом природних процесів та явищ, а також вічне прагнення людського єства до свободи.

Головні художні засоби імпресіоністичного пейзажу та яскраві художні деталі передають найтонші відтінки почуттів та вражень, які неможливо описати звичайними словами, саме тому мова природи стає основою для передачі душевних станів героїв.

Характеризуючи мову роману, можна відзначити, що у ньому панує документальна точність зображуваного, у тому числі і природи, яка завдяки певному комплексу художніх засобів, прийомів і способів постає у несподіваних поєднаннях, пейзаж у “Братах Земганно” наповнюється фантастичним світлом. Так, Е. Гонкур використовує велику кількість кольоропозначальної лексики, тонів, напівтонів зображуваного, порівнянь, метафор, асоціацій, лексики на позначення руху, зображення явищ природи та її стихій. Абсолютно новим у романі став ненав’язливий тонкий усепроникний ліризм, джерелом якого стало особливе почуття автора роману до свого брата. Пейзаж описаний мелодійно, як і все життя головних героїв, так, ніби це – сумна гра музиканта на скрипці. Пейзаж Е. Гонкура викликає відчуття свободи, простору, свободи від суспільства з його приписами. Палітрою кольорів у пейзажі письменник передав тонку палітру почуттів і поділився цими почуттями з читацькою аудиторією.