Юрій Завадський та Тернопільщина ЕСЕ

Тема: Юрій Завадський та Тернопільщина ЕСЕ

Рубрика: Філологія, українська література
Вид: есе
Мова: українська

“Краковотернополекиєвольвовокосововільнюсоніде” – саме такий топонім зустрічається в останній збірці поезій Юрія Завадського “Таксист”. Серед каскаду міст одне з найвагоміших значень для митця має його рідний Тернопіль. Для нього місто постає нарівні з іншими, такими як Краків, Київ, Львів… Тернопільщина у житті поета – основа його життя та світогляду.

Всі головні події для Юрія Завадського відбувалися на Тернопільщині: народження, здобуття освіти – шкільної та вищої. Останню, до речі, здобув на філологічному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (ТНПУ). А далі – знову навчання – цього разу в аспірантурі, захист дисертації та видання монографії про віртуальну літературу, робота на кафедрах інформатики та журналістики рідного університету. Згодом Юрій Завадський поринув у видавничу діяльність. Така праця виявилася дуже успішною, адже він зумів очолити знане видавництво “Крок”.

Тернопільщина – це мала і водночас “велика” батьківщина письменника, яка його створила, а він у відповідь творить її – свою Тернопільщину – у поезіях… Так, ліричний герой Завадського – це той, хто живе і розвивається у тернопільському середовищі. Це – спочатку дуже добра, а потім – дуже зла людина, бо він жив у хорошому місті серед поганих людей. Це також і мешканці навколишніх сіл зі своїми уявленнями про життя. Митець у збірках поезій створює цілісну Тернопільщину.

Письменники Тернопільщини для Юрія Завадського – особливий випадок. Він вважає, що ті письменники, які є тернопільськими, залишаються наодинці із тим беззубим монстром, яким є місто. Для нього всі вони різні, позбавлені одного стилю, але кожен з них вартий окремого феномену. Митець вкотре зауважує: “Є кілька письменників, які дуже і дуже гарно себе показують на загальноукраїнському рівні, а є такі, яких показувати соромно, очевидно. Із справжності народжуються поети. Із справжності, а не з тусовок”.

Юрій Завадський не покинув свою Тернопільщину, не переїхав до Києва, а чи навіть закордон, а став відомим тут і для своїх – тернопільців, а також для всієї України та за її межами. Одна із збірок поета перекладена каталонською мовою, і відразу в уяві постає Тернопільщина-Каталонія, взаємопроникнення двох світів, двох культур.

Можливо, завдяки поєднанню з рідною землею, автор витворив дивовижну, часом незбагненну манеру писати, адже Тернопілля – це теж “поезія без слів”, тут закладено більше серйозних речей, аніж видно на поверхні, це цілісність фонетичної поезії, це певна таємничість. Але Тернопільщина – це не лише щось прекрасне, музика без слів, це також скандали між перехожими, крики божевільних, лайки водіїв на необережних пішоходів, шепотіння подружок про щось особисте, дзвякання дещиць жебрацьких монет, вітання, прохання, благання, це вулиці, де є реальне буття і міфічний рівень:

нагадує відблиски вітрин, повз які

проходить людина, помічаючи в них

своє відображення

іоаоіоа

іуіуаоі

ееуіееа

уауеуоа (збірка юрійзавадський, 2008)... 

У цьому – справжність Завадського; у цьому – справжність Тернопільщини.