Станом на сьогоднішній день відзначаємо значне підвищення рівня методичних вимог до написання різного роду навчальних проєктів.
Найважливішими порадами є:
1. Дотримання методичних рекомендацій вашої кафедри. На кожній кафедрі є методичні вимоги, складені її викладачами і затверджені радою кафедри. Цих методичних вимог варто дотримуватись хоча б тому, що вони не лише чітко пояснюють як структурувати роботу і яких засад дотримуватись при цьому, але й дозволяють створити собі чітке «алібі» на випадок непорозуміння з науковим керівником або опонентом під час захисту роботи.
2. Науковий стиль роботи – це одна з найважливіших засад написання якісної курсової чи дипломної. Відрізнити науковий стиль від публіцистичного, або художнього можна за наступними ознаками – йому властиві стислість, діловитість та беземоційність, логічність викладу, вживання великої кількості термінології, присутність наукових посилань, вся увага зосереджується на змісті викладу, а не на суб’єкті. Речення подані у формі доказових міркувань, а не художніх оповідей. Розповідь ведеться від третьої особи, проте допустимими є словосполучення на зразок: «на наш погляд», «на нашу думку», «гадаємо, що», «вважаємо за доцільне пояснити» тощо.
3. Висловлення власної думки – нарешті бачимо зацікавлення викладачів у власній концепції школяра чи студента, а не у постійному цитуванні інших авторів. Звичайно варто окреслювати думки науковців, які вже частково розкривали обрану вами тематику, подавати положення їхніх теорій з досліджуваної проблематики, при цьому при аналізі їхніх висновків необхідно додавати своє авторське бачення. Наприклад: Автор ТАКИЙ- ТО вважає, що… Проте, на наш погляд, його висновки слід доповнити наступним положенням. Цілком логічно висловити незгоду з поглядами того чи іншого автора з питання, яке розкривається у роботі, натомість навівши власні аргументовані висновки.
4. У сучасних методиках російська література та науковці під тотальною забороною! Це об’єктивно з погляду війни, проте вкрай незрозуміло з погляду науки. Існують науковці (навіть на росії), які розробили концептуальні основоположні засади в науці. Безумовно, що це твердження не стосується вкраденої та перебреханої росіянами української історії, проте… Наприклад, в літературознавстві важко ігнорувати, скажімо, праці В. Проппа, який розробив засадничі положення теорії про чарівну казку, яка вплинула на всі майбутні дослідження у сфері казки та фольклору загалом, або ж Ю.Степанова, який розробив основи поняття «мовний концепт». Важливо мати переклади подібних праць українською мовою і бодай частково користуватись ними, оскільки без їхніх висновків вкрай важко обійтися, як і відкривати уже відкрите в науці теж не доцільно. Вітчизняній науці часто притаманний вузький регіоналізм, тому слід об’єктивно вивчати максимальний обсяг літератури, у тому числі іноземної.
5. Науковий апарат до роботи, покликання. Оформлення покликань та списку літератури – це наболіле, цей процес навіває жах не лише на студентів, але й на науковців. Маємо різноманіття підходів до оформлення посилань: і державний національний стандарт, і чікаго стайл, і посторінкові, і прикінцеві і ще інші. Є усталені стилі оформлення списку і посилань – APA, Harvard, Vancouver і т. ін.
Все залежить від уподобань та бачення викладачів кафедри.
Загалом при оформленні покликань та списку використаної літератури ми керуємося трьома державними стандартами: ДСТУ ГОСТ 7.1-2006 Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання;
- ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання;
- ДСТУ 8302:2015 Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання.
Всі ці стандарти з погляду науковців – складні та недолугі, з погляду бібліографів – у них є суттєва різниця, і їх потрібно дотримуватися. Загалом Стандарт 2006 – калька з руського, тут важко щось сказати… Найпростіший – це стандарт 2015, проте саме бібліографи вважають, що під час написання рефератів, курсових, дипломних робіт необхідно використовувати виключно стандарт 2006.
Наказ Міністерства освіти і науки України, затвердивши у 2017 р. стандарт 2015 р., а також перелік тих міжнародних стандартів, які можна використовувати під час оформлення покликань та джерел у списку літератури, значно спростив роботу здобувача освіти чи науковця та надав певну свободу дій.
Загалом добре, що хоча б скісну риску відмінили!!!
Державний стандарт критикують скрізь і всюди, і намагаються використовувати міжнародні стандарти опису.
В цілому слід використовувати ті стандарти бібліографічного опису, які вимагаються методичними рекомендаціями кафедри. Підходи і вимоги можуть бути різними, навіть у двох викладачів однієї кафедри, якщо це, скажімо, реферати. Тому потрібно брати зразок оформлення покликань у викладача і неухильно його дотримуватись.
Нам особисто дуже подобався метод шифрування під час оформлення покликань, що дуже спрощувало життя. Проте зараз вимагають лише посторінкові посилання, опис яких нерідко займає по пів сторінки тексту наукової роботи. Існують також прикінцеві покликання, які створюються наприкінці статті чи іншого виду роботи.
До речі, слова «посилання» і «покликання» у сучасній українській мові є синонімами, які можна вживати стосовно літератури, використаної у тексті наукової роботи! Лексема «посилання» не є калькою з російської, як тепер вчать студентів-філологів, які скрізь і всюди почали використовувати виключно слово «покликання».
Ось невеликий зразок оформлення посилання на статтю з інтернет-джрела. Так само оформлено опис у списку літератури. (Хоча описи можуть і різнитися, залежно від стандарту, який застосовується):
Ясіновська Н. Як вивчають літературу у США. Середня та старша школа. BARABOOKA. Простір української дитячої книги. Режим доступу: https://www.barabooka.com.ua/yak-vivchajut-literaturu-u-ssha-serednya-ta-starsha-shkola/ Назва з екрану. Дата звернення 13.03.2025.
6. Плагіат – це погано! Ще 20 років тому перевірок на плагіат не існувало, зараз же все змінилось. Тому слід стежити за обсягом цитувань, дотримуватись академічної доброчесності. Вважаємо дещо перебільшеним, коли спеціальні програми перевіряють кожне слово в роботі, називаючи дрібні збіги плагіатом. Насправді плагіат – це коли вкрадено великі обсяги роботи (цілі сторінки чи навіть розділи) взагалі без відповідного покликання. Щодо штучного інтелекту, то гадаємо, що заборона його використання для написання робіт цілком доцільна.
***
Наш блог містить чимало навчальних матеріалів різного рівня на різноманітну тематику з соціогуманітарних дисциплін для школярів та студентів, а також авторські методичні зразки виконаних робіт з української та зарубіжної філології, представлені також розробки окремих тем з історії, політології, історії церкви тощо.
Просимо звернути увагу, що роботи мають виключно інформативний характер, оскільки були написані в різний час згідно різних методичних вимог. У багатьох з них можуть міститися покликання на літературу російських авторів, що у раніші періоди часу ще не було заборонено. Роботи можуть бути корисними з огляду на фактологічний матеріал, зібраний у них, висновки та розроблені теоретичні та практичні положення з досліджуваної проблематики.
Немає коментарів:
Дописати коментар